Skip to content
График походов и экскурсий
|
Лучшие предложения
|
Скидки
|
Просмотренные маршруты

Відгук про похід «Від Попа до Попа» / Подолець Ірина

7 днів щастя в горах з Mounttrip

Як вже пройшло майже 4 місяці з того часу, як я повернулась з 7-ми денного хайкінгу по неймовірному хребту Мармарош?

Здається ще нещодавно думала їхати чи не їхати…

Почалось все з того, що одного дня я захотіла піднятися на Говерлу. Доволі банально, але я ніколи “по-справжньому” не була в Карпатах та й не дуже знала про існування інших двохтисячників, хребтів, полонин та багато іншого. Карантин та незрозуміла ситуація з транспортним сполученням трішки призупинили мої плани.

Та ось інший день і я випадково натрапляю на сторінку MountTrip в Інстаграм. Доля чи й справді Гугл підслуховує наші розмови?!

В будь-якому випадку, я надзвичайно рада цьому співпадінню. Отож я уже на сайті переглядаю тури і мрію про похід. Мармароси пригляділися мені одразу, проте я не була впевнена, адже ніколи не була до того в поході і не знала чи сім днів гарний варіант для “туриста” без досвіду й уявлення про гори та життя в поході. Знов сумнівалась деякий час, так, я дуже люблю довго думати, а потім спонтанно заповнила заявку за півтора тижні до походу і вже не було шляху назад.

 

Взагалі, я багато подорожую, можу дуже швидко зібрати речі, купити квитки та цього разу все було по-іншому. Я дуже переживала, не знала, що і скільки брати, не мала професійного одягу та спорядження та й часу на придбання вже й не залишалось.

Дуже вдячна компанії MountTrip та Олені, що підказували, підтримували та відповідали на очевидні питання. Комунікація була на найвищому рівні та хочеться відмітити неймовірну любов організаторів до своєї справи.

Тиждень зборів й непомітно наступила п’ятниця: я у Франківську, знайомлюсь з гідом, групою, прекрасна погода та люди. Перший день я б охарактеризувала такими словами як: найкрасивіше зіркове небо, яке я бачила, найсмачніша гречана каша, веганська для мене, тепла ніч. Перший день був не важкий в фізичному плані й справді пощастило з погодою. Я аж задумалась, навіщо брала ті всі теплі речі.

Другий день напевно ніколи не забуду. Це було моє перше сходження на майже 2000 метрів. Почався ранок з невеликого дощу та туману, що трішки закривав собою неймовірні краєвиди по дорозі до Піп Іван Мармароського. Хоча мені навпаки надзвичайно подобалась ця вся певною мірою містична атмосфера, в деякі моменти здавалося, що ти в Ісландії, хоча я там ще не була.

Останні метри до вершини були досить складними для мене, так як було дуже слизько, вітер став лише сильніший і ми всі вже повністю промокли, тому було дещо прохолодно. Ось і ми уже на прекрасній затуманеній вершині, відчуття просто неймовірні. Довго там не затримались через вітер і вирушили назад.

 

Особисто для мене спуск був складніший за підйом, і я навіть отримала своє перше “бойове” поранення. Але завдяки неймовірній підтримці гіда, який пожертвував мені свої штани та шапку, та  прекрасній команді ми дібралися до нашої полонини. Було вже досить темно й виснажені ми розклали мокрі палатки. А далі нас чекав ідеальний гарячий суп та міцний сон.

Третій день зустрів нас сонцем. Ми успішно посушили одяг, взуття, відновили сили і без поспіху вирушили далі. Взагалі навантаження у поході було підібрано дуже вдало, так як важчі та легші дні чергувалися. Цього дня обійшлося без пригод, не зважаючи на сюрприз у вигляді “-1 градуса” вночі.

 

Четвертий день — це багато трекінгу, краси навколо, вівчарі та вівці по дорозі, неймовірний захід сонця та мабуть одна з найкрасивіших, хоч і закинутих, полонин, що я бачила.

На п’ятий день я відчула трішки приємну кріпатуру та день був не важкий, спрямований на відновлення. Можна ж також іноді трішки “полінитися” в горах і не підкорювати вершини. Неспішний ранок на все тій же мальовничій полонині та нові друзі-собаки вівчарів. Також запам’яталась сироварня.

Шостий день походу розпочався з дощу який нас трішки налякав, так як цього разу хотілось побачити щось ще окрім містичного туману, хоча мені неймовірно подобались такі туманні Карпати.

 

Та по дорозі сонечко змінило дощ, тіло адаптувалось до наплічника, а ноги до гір і було вже трішки сумно, що це майже кінець нашої мандрівки. Підйом на цей раз був неважкий та й спуск, за другий я переживала більше. Неймовірні краєвиди і ось ми уже у славнозвісному селищі Дземброня, де мінімальна цивілізація здавалась чимось неймовірним. Завершився похід банею.

Сьомий день і вже не потрібно йти в гори, скоро ми повернемось назад у Івано-Франківськ та повернемось до своїх домівок. Не скажу, що я встигла сильно заскучати.

Можу з впевненістю сказати, що за цей похід я полюбила гори, сподіваюсь це взаємно. Також, цей похід не був би таким класним без нашого чудового гіда Дмитра Василишина та прекрасної групи.

 

Я точно знаю, що це буде мій не останній похід з MountTrip та й в планах ще багато вершин. В Карпати можна, напевно, ходити безкінечну кількість разів.

 
Текст та фото: Подолець Ірина, фото: Анна Паламарчук