Skip to content
График походов и экскурсий
|
Лучшие предложения
|
Скидки
|
Просмотренные маршруты

Отзыв о походе «Величественные вершины» / Сергеева Анастасия

Отзыв о говерлянеНаша сім’я вже давно хотіла поїхати в Карпати, адже Карпатські гори – це одне з найнезбагненніших див нашої рідної України! І ось, думаючи в яку б подорож поїхати у відпустку – чи на Чорне море, чи на Азовське, чи, може, ще кудись, ми на сімейній раді вирішили поїхати в Карпати! Тож мені доручили знайти в який саме похід та в якій саме туркомпанії його замовляти. Мене відразу ж зацікавив сайт „mounttrip.com” — дуже вже сподобалось як все чітко та детально описано на сайті, адже зразу видно — не перший рік працюють і на них можна покластись. Та ще й ціни не високі (що теж важливо)… Похід – «Величні вершини» мені дуже сподобався тим, що в ньому покоряється найвища гора в Україні  — велична Говерла… Я завжди хотіла побувати на найвищій точці нашої Батьківщини!

Тож перейдемо до початку походу!

Почався він 24 серпня. Сама дата така незвичайна, священна для кожного українця… Провести його треба якось незвичайно. А сходження на вершини – це гідне проведення свята. Настрій у всіх був чудовий і ми рівно о 7:00 прибули на місце зібрання – центральний вхід ж/д вокзалу. Нас привітно зустрів інструктор (Александров Сергій Миколайович), розповів нам правила походу. Потім ми дочекались решти нашої групи (нас усього було 16). Більшість складала молодь  — 20-29 років… Та були і старші – за 40…

Трохи рознайомившись, ми сіли до автобусу (хоча всі трохи не влізли на сидячі місця, і деяким хлопцям довелося мужньо простояти всю поїздку і вирушили в село Ясеня. Їхали десь приблизно 2,5 годин.. Зізнаюсь чесно, спочатку думала поспати по дорозі – та куди там! Такі гарні пейзажі Закарпатських поселень ми проїздили, що просто дух перехоплювало!!! Все таке незвичне – дерев’яні будиночки, цікава черепиця, багато домашньої худоби… І ось нарешті — перші гори. Як тут спати!? Вже тоді зрозуміла — похід точно буде гарним! Ще на ж/д вокзалі провідник декому роздав по частині харчів (2-3 кг), іншим доклали ці кілограми вже потім, коли скупились в селі  Ясеня. І погода була прекрасна! Сонечко світило яскраво, тепло, природа буяя, впиваючись зеленню… Супер!!!

І ось почався перший перехід. Усі повні сил, захвату, сподівань!

Проходили селище – які ж там привітні люд! Всі вітаються, бажають хорошого походу, здоров’я… Так було приємно! Вийшовши з села, ми пірнули в казковий світ Карпат: прекрасні, стрункі смереки, буяння трав, екзотичні, гірські квіти… Дзвін чистого, прозорого струмочка, переливисті співи пташок.  І… величні гори в димці під ясним, чистим, блакитним небом….

Душа повністю відпочиває. Неначе аж співає, так гарно! А от фізично треба працювать – тяжкі рюкзаки та доріжки вгору. До речі, по дорозі багато траплялось джерел з смачною чистою водою. І ось ми, перейшовши через місток, прийшли до місця першого привалу. Час обідати!

Обід був смачний – канапки(бутерброди по місцевому!) з домашньої ковбаски  та овочі.. Переїли не багато, та там в горах більше й не треба — тяжко йти буде.

 Пішли далі – все кращі і кращі види відкривались! Подих перехоплювало, через кожен крок все хотілось сфотографувати, щоб все потім можна було згадати, побачити знову.

Коли піднялись вище, почала траплятись ожина, чорниця, малина, брусниці… Таке все смачне! І корисне. На ходу їли.

Ми проходили і ясні галявинки, і темний ліс, і підйоми, і  спуски…

І ось, нарешті,  пришли під гору Петрос, обігнули її трохи та спустились до місця нашої стоянки – прекрасна галявинка, повністю захована від стороннього погляду стрункими смереками, вкрита густою травою, а поряд біжить, хлюпотить  чистий, прохолодний струмок… Чого ще можна бажати? Ми розіклали палатки, розпалили вогнище, і… почали готовити борщ! Так, саме борщ. В горах, на високогір’ї, який же смачний він був після цілого дня переходу!!! Було два казанка – один з грибами(по дорозі позбирали білих грибів!, інший без(для тих хто не хотів їсти гриби)… Яка ж смакота!!! Треба сказати велике спасибі нашому провіднику – кухар з нього прекрасний!

На другий день ми піднялись на гору Петрос – 2020 м. Йшли вже без рюкзаків(в таборі залишились 2 людини, та легше зовсім не було… Дерлись (в прямому сенсі цього слова) на гору (кут нахилу – 45-75 градусів), і ще й по дорозі їли чорницю та брусницю. Довго йшли, тяжко було… але! з кожним кроком вид відкривався все кращицй та кращий! І ось забрались на саменьку вершину… Краса – словами не опишеш!… Гори в димці на 360 градусів, а видно аж румунські гори. На вершині було багато народу — всі веселі, щасливі, багато іноземців.

Ми  відпочили, перекусили канапками з сиром та пофотографувались.

Спускались ми вже по іншій дорозі, і пейзажі зовсім інші – вид на Говерлу, гору, на яку завтра ще треба йти.       

Прийшовши до табору, в нас перед вечерею був час відпочити. Тож можна було обдивитись ближню територію. Як там красиво! Романтику ще придавало дзенькання дзвіночків корівок, що паслись недалеко. А ввечері було чути як пастухи скликають корів  до себе в загони, видно було як спускалося з гір стадо овець, адже недалеко — поселення пастухів. І цього ж вечора було чути сопілку! Це так незвично… В Карпатах повністю відчуваєш в собі український дух! Споріднення з українською землею, історією, культурою…

Потім після прогулянки ми повечеряли супом з рибною концервою – смакота, всі були задоволені. На десерт було печиво та чай з листя ягід — екзотичний смак. Ну, а ввечері, як і в перший день, були посиденьки біля вогнища – співали пісні, розповідали цікаві історії, грали в різні ігри.

І ось настав день підняття на гору красуню – Говерлу. Деякі з нас (і я також) прокинулись о 6 годині та пішли зустрічати схід сонечка. Було чарівно, незвично… Хоча що тут писати? Це треба справді бачити лише на власні очі.

Потім, поснідавши смачною вівсяною кашею з горішками, родзинками, курагою та згущеним молоком, ми зібрали свої палатки, склали рюкзаки і вже о 9 годині ранку ми вирушили на Говерлу. І знову лунала сопілка! Сумно було розпочинати третій, останній день. Карпати полюбила всім серцем!.. Дорога була чудова, не дуже крута, тому йти було не тяжко, хоч і з рюкзаками.

Провідник по дорозі розповідав різні цікаві історії, показував та розповідав про різні цікаві рослини, квіти. А ми всі просто йшли і насолоджувались видами, фотографувались.

Дорога йшла вздовж хребта, тому видно було далеко, на всі сторони – гори, а попереду – височіє велична Говерла!

В кінці, підняття було вже по природних сходинках з каміння, але нахил був дуже  крутим… Та думка, що скоро буде вершина нас підганяла.

На самому вершечку Говерли  було набагато більше людей, ніж  на Петросі. Багато прапорів, тризуб, обеліск…Чула, як співали гімн України. Тут багато груп відпочивали та обідали. Адже попереду — ще довгий спуск. Ми теж відпочили, переїли канапками та насолодились краєвидами… Груди переповнювала радість, сила, натхнення та гордість за красу нашої рідної землі!..

Спуск теж був дуже мальовничим. Спочатку, по траві з камінчиками йшли, потім по заростях ялівця  — такий чудовий аромат!

Спуск був довгим, але чарівним. Наприкінці ми ввійшли в лісову смугу. Ліс, як у справжній казці – величезні дерева, мох, живописний струмок, місточки… От де ще таке побачиш, як не в Карпатах? Всі йшли замислені…Вже в душі сумували, що похід закінчується.

Якщо все розповідати, то вийшла б ціла книжечка. Набралась вражень на цілий рік! Дуже хочеться подякувати інструктору – все було прекрасно, цікаво, організовано! А про меню походу – окреме велике дякую!!!

Коли приїхали в Київ, то, здавалось, що пролетіло не три дні, а тижнів два… Всім дуже, дуже, дуже сподобалось. Вже хочеться знову в Карпати… Там можна по-справжньому відпочити душею та набратись натхнення жити. Цілющі властивості гір! Обов’язково це треба відчути, побачити!!!! Словами це все не описати…

 
Текст и фото: Анастасия Сергеева